Точна сума власного капіталу, яку необхідно внести, залежить від активів і доходів потенційного покупця, а також від місця розташування об'єкта нерухомості. Як правило, від 20% до 30% від ціни покупки потрібно внести як власний капітал, щоб покрити 8-10% непередбачених витрат на придбання. Залежно від доходу та інших активів покупця можлива менша частка власного капіталу, але зазвичай це означає відсоткову надбавку. Банківське кредитування залежить від кредитоспроможності позичальника та його застави. Якщо співвідношення позики до вартості є нижчим за 60%, витрати на фінансування є найбільш вигідними.

Термін "орендне володіння" означає право, еквівалентне праву власності, яке створюється в окремому "реєстрі орендних земельних ділянок".

Земельна ділянка може бути орендована як "право оренди" на фіксований період від 60 до 99 років в обмін на щомісячну орендну плату за землю. Однак право власності на землю залишається за орендарем протягом цього періоду. Орендарі, як правило, мають право забудовувати та користуватися майном протягом терміну дії договору. Орендар може продати об'єкт оренди протягом цього періоду, але для цього потрібна згода орендаря.

Після закінчення терміну дії договору оренди майно повертається орендарям або продовжується. У випадку з житловою нерухомістю орендарям часто виплачується компенсація за матеріальну вартість будівель (яку часто називають загальною вартістю). У договорі оренди зазначається, що орендарі повинні сплатити в кінці терміну дії договору.

Земля та прирівняні до неї права (наприклад, спадкові права на забудову) є визначеною частиною земної поверхні (§ 905 BGB) і реєструються в поземельній книзі. Поземельна книга - це офіційний, умовно публічний реєстр нерухомості, в якому, наприклад, фіксується структура власності та будь-які права, пов'язані з нерухомістю, а також будь-які обтяження на неї. Згідно з § 3 GBO, кожна земельна ділянка має своє місце в поземельній книзі (поземельна сторінка). Детальніше про поземельну книгу Мюнхена можна прочитати тут.

Розділ 8 Закону про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (WEG) регулює декларацію про поділ. Декларація про поділ складається на об'єкт нерухомості, що підлягає поділу, і в ній встановлюються всі основні права та обов'язки співвласників.

Первісні власники нерухомості можуть розділити будівлю на частки у спільній власності таким чином, щоб кожна частка була пов'язана з особливим правом власності на конкретну квартиру або нежитлові приміщення.

Також регулюється, які частини будівлі перебувають у власності окремо, а які використовуються як спільне майно. Крім того, за певними частинами можуть бути закріплені особливі права користування (наприклад, садовою ділянкою), а також можуть бути встановлені правила співвласності. Заява про поділ повинна бути нотаріально завірена. Перед складанням поземельної книги план поділу будівлі повинен бути перевірений відповідним уповноваженим органом (§ 7 WEG) і підтверджений закритий характер власності.